Сарни - неофіційна столиця Полісся
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ :
Населення: 28,1тис. чол.
Територія міста: 2092 га
День мiста: перша неділя серпня
Телефонний код Сарн :+3803655 м. Сарни
Легенда про Сарни
Ще в ті далекі часи, коли на наші землі нападали татари, сталася ця історія.
Напали на одне мальовниче поліське село татари. Молоді дівчата - красуні, тікаючи від ворога, сховались у ліс. Але татари весь час переслідували їх. І дівчата змушені були тікати далі.
І ось дівчата натрапили на велике лісове озеро. Діватись було нікуди. За цими подіями стежили красуні - козулі, що завжди пили воду в цьому озері. Сльози жалю заблищали в оченятах ніжних граціозних звірів.
З того часу й називають поселення, в якому жили дівчата, Сарнами.
__________________________________________________________________________________________________________________
Заснування Сарн
За спеціальним царським наказом від 18 лютого 1883 року було прийнято рішення про будівництво залізниці Рівне - Лунінець. За досить короткий строк великими зусиллями будівельників залізниця була здана в експлуатацію. Перший поїзд через станцію, що дістала назву "Сарни", пройшов 2 серпня 1885 року. Так називалося село, що було в 5 км від станції. Воно мало давню історію. За легендою, його назва пішла від лісової дикої чорної кізочки-сарни, яка водилася в давнину в дрімучих лісах сучасного Полісся. Селище, що стало будуватись навколо станції, теж одержало назву Сарни.
Про походження назви міста є 2 легенди. Одна розповідає про те, як сарна вивела із лісу на дорогу заблукалого подорожнього. Інша ж стверджує, що вибігла ця грандіозна тварина на лісову галявину, де де започатковувалося нове поселення, і хтось із будівельників захоплено вигукнув:
- Погляньте, сарна!
І так Сарни стали називатися Сарнами.
Яка із цих легенд ближча до істини, не так уже й важливо, адже безсумнівним є те, що сама ця дуже красива, безневинна травоїдна тваринка дала ім'я неповторному поліському поселенню.
Іздалеку все в оксамиті.
На соснах гойдається вись.
Дрімають тривоги під вітами -
З корінням смолистим сплелись.
Окопів незгоєні шрами
І гільзи іржаві в росі.
І вибіжить сарною пам'ять
Із сарненських тихих лісів. (П. Велесик)
Такий вже ми романтичний люд - поліщуки, що без легенди ніяк не можемо. От і для швидкоплинної річки, що підступила своїм плесом зі сходу до Сарн назву таки дала легенда. На цей раз - дуже болюча, трагічна, як долі людські.
Перевозили брат і сестричка домотканне полотно до протилежного берега, де збиралися купці, щоб обміняти на щось потрібне в господарстві. Та підхопила човен бистрина і перекинула. не повернулися діти додому. про той випадок (Случай) оповідали люди одне одному, щоб застерегти від біди інших.
"Отакий случай, слу-ча-й-й", - лунало від хати до хати.
Так і стали з того часу називати підступну річку Случчю, а вона з цього часу виправдовує, на жаль, цей свій норовистий характер: то русло змінить, а то за лічені дні на мілині вир викрутить чи навпаки. Але поряд з Сарнами ріка залишилась й понині, ділячи з містом його долю.
У неймовірно тяжких умовах довелося працювати будівельникам залізниці: непрохідне болото, густий ліс, відсутність механізації. Кирка та лопата були основними знаряддями праці, тягловою силою - коні. при прокладанні залізничного полотна потрібно було зробитои просіку, завезти й насипати до 5 млн. куб м грунту. В зв'язку з тим, що через болота не можна було використати транспорту, грунт носили вручну на носилках. У бараках, де жили будівельники, панували тиф, дифтерія та інші інфекційні хвороби.
Але, незважаючи на такі тяжкі умови, селище поблизу станції швидко зростало. Життя тут було досить одноманітне. Навколо торфовища, болото.
Взимку чулося виття вовків. Улітку жителі збирали щедрі дарунки лісу - ягоди, гриби. Виявилось, що місцевість багата на будівельні матеріали, що використовувались для спорудження будинків. Неподалік станції було село Доротичі, що мало давню історію. На березі Случі тут височіла православна церква, побудована в 1725 р. на кошти поміщика Антонія Прушинського. В селі була трирічна церковно-приходська школа. Тому довгий час працівники станції та будівельнгики посилали вчитися своїх дітей у Доротичі. Вчителями там були місцевий священник разом зі своєб матушкою.
на початку ХХ ст. життя в місті несподівано пожвавилось. Почалось будівництво нової залізничної вітки Київ - Ковель, яка була здана в експлаутацію 6 жовтня 1902 року. Спочатку її мали прокладати через Дубровицю. Але наштовхнулись на перепону - на приватні володіння графа Плятера, який не дозволив будівництво. Довелося пустити лінію через Сарни. Так станція Сарни ставала пересіченням двох віток: Київ - Ковель та Рівне - Вільно, поступово розширюючись та перетворюючись у важливий залізничний вузол Полісся. Якщо до 1899 р. в селищі мешкало до 2 тис. чоловік, то згодом у пошуках роботи сюди прибуває багато люду, який використовують на спорудженні вокзалу /1902р./, вагонної дільниці, паравозного депо, майстарень, 35 будинків - одноповерхового житла для залізничників. Так була започаткована перша вилиця з назвою Залізнична. На ній поселились у новозведених будинках працівники станції.
Ремісники, кустарі почали відкривати майстерні, торговці - лавки, перукарі - перукарні. Одних привертала надія знайти роботу, інших - рохгорнути комерційну діяльність. Жителі міста зводили будинки, що розміщались на вулицях з простими назвами: Широка, Грибова, Привокзальна, Дубова, Крива і т.д. Кожного ранку паровозний гудок скликав на працю робочий люд.
____________________________________________________________________________________________________________
Історія міста Сарни
В 1885 році на перехресті залізниць станції Сарни був закладений полустанок, невеличке дерев'яне приміщення. Так і з'явилась на карті поліської залізниці маленька станція "сарни". Для працівників станції почали будувати житло, помітно почала зростати і чисельність населення. Отож. подальший розвиток міста тісно пов'язаний із залізницею.
Місто Сарни почало інтенсивно розвиватись після Великої Вітчизняної війни, поступово набирало промислового характеру. Сьогодні в Сарнах працює 17 промислових підприємств, на яких трудиться майже 3 тисячі чоловік, 12 будівельних, 5 транспортних організацій.
Вигідне географічне розташування, сприятливі умови для розвитку промислового виробництва. природні багатства (ліс, торф, граніт, вапняки та ін.), наявність залізничної станції, автомагістралей обласного та республіканського значення висунули місто в число привабливих ділових партнерів у державі та за кордоном.
До послуг 28-тисячної територіальної громади (а саме стільки жителів налічується в місті) 3 лікарні, 8 дитячих садків, 2 Будинки культури, 88 магазинів, 42 підприємства громадського харчування, 15 - побуту, 2 ринки. У місті діє 14 релігійних громад. З квітня 1999 року Сарни стали центром Сарненської і Поліської єпархії УПЦ.
Усьому світові стала відома військова база "Сарни" у зв'язку із ліквідацією ракет середньої дальності згідно із договором між колишнім СРСР та США. У Сарнах була знищена остання пускова установка згаданого класу ракет.
У нашому місті народилися чи проживали: лауреат Нобелівської премії в галузі фізики Григорій Шарпак, який нині живе у Франції, письменник Швед Б. Г.. автор роману "Поліщуки", президент ВАСГШЛ Ольшанський М.О., відомий лікар-психотерапевт Дубровський К.М. 8 наших земляків мають почесні звання і нагороди незалежної України, а окремі колективи фізкультури, самодіяльні митці стали лауреатами національних та міжнародних конкурсів.
Вік нашого міста не такій уже й великий - 123 рік. В 1995 році ми святкували 110-річницю з дня заснування нашого міста. Днем міста визначено - першу неділю серпня.
|
