Першовідкривач цього виду - американці. У колишньому СРСР пауерліфтинг знають із 1989 року, саме тоді в Москві вперше виступили американські й англійські спортсмени з показовими виступами.

Офіційні Чемпіонати світу проводяться з 1972 року, Чемпіонати Європи - з 1980. З кожним роком цей вид спорту стає усе більше популярним, про що свідчить постійно зростаюче число країн учасниць міжнародних змагань.

Поряд зі змаганнями з пауерліфтингу в чоловіків успішно проводяться й міжнародні змагання серед жінок.

З початком виступів російських чоловіків і жінок, збірних з 1991 року відбулися істотні зміни в міжнародній трійці.

Більшість рекордів Світу і Європи встановлено росіянками.

У кожного виду спорту велике майбутнє Міжнародна федерація пауерліфтинга домагається включення силового триборства в програму Олімпійських Ігор. В 1998 році в Москві відбулася зустріч президента Олімпійського комітету Хуано Антоніо Самаранча, Президента Міжнародної Федерації пауерліфтинга Богачева В.В., де піднімалося питання про визнання цього виду спорту.

Ми думаємо, пройде не так багато часу й пауерліфтинг, завдяки своїй популярності, буде включений у програму Олімпійських Ігор.

Як вид спорту пауерліфтинг те саме що важка атлетика, а саме з важкоатлетичним двоєборством, але при цьому має ряд істотних відмінностей. Пауерліфтинг - силовий вид, важкоатлетичне двоєборство - спортивно-силовий. Перевага пауерліфтинга також у тім, що рухи його більше прості, і цим він доступний не тільки чоловікам. Вони протягом багатьох років мають можливість показувати високі результати з мінімальним відсотком травматизму.

Силове триборство містить у собі наступні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги, лежачи на горизонтальній лаві, тяга станова. Всі сили спортсмена підібрані так щоб задіяти основні групи м'язів. Вправи універсальні й знаходять застосування у всіх видах спорту.

У процесі заняття відбувається зміцнення опорно-рухового апарата; підсилюється кровообіг м'язових тканин, що сприяє їхньому розвитку. Тренування з вагою позитивно впливає на білковий обмін, підсилює анаболічні процеси, а також зростає опір до захворювань.

Відповідно до класифікації у важкій атлетиці, стосовно до силового триборства в першу групу входять змагальні вправи. Присідання, жим, лежачи на горизонтальній лаві й тяга.

Друга група поєднує спеціально підготовлені вправи, які поширюються на кілька груп:

вправи, для присідання;

вправи, для жиму лежачи;

У третій групі вправ концентруються додаткові розвиваючі вправи. Вони виконуються не тільки зі штангою, але й на тренажерах, з використання гир і інших обтяжень.

Розвиваючі вправи здебільшого роблять локальний вплив, через своєрідну структуру техніки, якщо виконуються з відносно невеликою вагою (обтяженням), потужність, що розвивається звідси при цьому, порівняно невелика.

Тренування пауерліфтерів будується у вигляді тренувальних циклів, ціль яких досягнення високого спортивного результату до певного часу. Кожний тренувальний цикл складається з періодів розвитку спортивної форми, її стабілізації й тимчасової втрати. Ці періоди прийнято називати відповідно підготовчими, змагальними і перехідними. У сукупності ці три періоди становлять тренувальний цикл, або як його називають, великий цикл.

Завдання підготовчого періоду (періоду фундаментальної підготовки) - створити фундамент спортивної форми й забезпечити її безпосереднє становлення. У цей період відбувається пристосування організму до тренувальних впливів і досягається певний (необхідний на даному етапі) рівень підготовленості атлета. Для цього спортсменові звичайно досить 1-2 місяців не перевищувати ці строки.

У підготовчому періоді атлет удосконалюється в техніку класичних і спеціально допоміжних вправ, звіряє спортивну форму (піднімаючи штангу великого, субмаксимального й навіть максимального ваг у класичні й спеціально - допоміжних вправах). Підготовчий період звичайно відрізняється невеликим обсягом тренувального навантаження й поступовим ростом інтенсивності.

Завдання змагального періоду - досягти рівня вищої спортивної форми й забезпечити її реалізацію в спортивних досягненнях.

Для безпосередньої підготовки (підведення) до змагань у пауерліфтингу використовуються звичайно чотири тижні; цей період підготовки й прийнято вважати змагальним. Якщо ж атлет бере участь у змаганнях без попередньої спеціальної підготовки, то такий етап тренування не можна назвати змагальним. Для змагального періоду характерний менший обсяг навантажень і максимальна її інтенсивність.

Підготовчий і змагальний періоди не повинні обмежитися якимись певними строками, перехід від одного до іншого здійснюється поступово.

Тривалість кожного тренувального циклу в пауерліфтинзі становить 2-3 місяці, хоча в окремих випадках вона може бути й інший. Так, якщо 1-й місяць, є підготовчим, а 2-ий змагальним періодом, те тренувальний цикл становить 2 місяці. Якщо ж підготовчий період включає 2 місяці, а змагальний 1 або навпаки (у тих випадках, коли два відповідальних моменти змагання випливають один за одним приблизно через місяць), то тренувальний цикл становить 3 місяці. Але от інший приклад: звичайно підготовчий період включає 2 місяці, а змагальний 1 або навпаки (у тих випадках, коли два відповідальних змагання випливають один за одним приблизно через місяць), те тренувальний цикл становить 3 місяці. І якщо після цього треба (з інтервалом 30-40 днів) два відповідальних змагання, то тривалість тренувального циклу вже може становити близько 5 місяців.

Для виступу на змаганнях з пауерліфтингу спортсмени використовують спеціальні костюми, які повинні складатися із цільного по всій довжині трико, виготовленого з одношарового матеріал, що розтягується. Костюм, надягнутий на спортсмена не повинен провисати. Лямки костюма повинні бути надягнуті на плечі спортсмена при виконанні всіх вправ. Довжина штанги в костюма (від середини промежини) - від 3 до 15 см. Для виконання присідання й жиму лежачи під костюм одягається футболка - полурукавка. За бажанням спортсмена на виконання третьої вправи (тягу станову) можна не надягати під костюм футболку.

Для занять можна використовувати бинти, що не перевищують 1 м. у довжину й 8 см. завширшки.

Для колін можна використовувати бинти. Довжина бинтів не повинна перевищувати 2 м., а завширшки - 8 см. Коліно бинтується на 15 см. нагору й долілиць від його центра. У пауерліфтинзі використовуються спеціальні прогумовані бинти, які можуть бути різної твердості. Їх можна відрізнити за кольором смуг. Самими твердими на сьогоднішній день, є чорні з 3-мя червоними смугами. Ці бинти також добре тягнуться, чим гарні для атлетів з більшими стегнами. Твердими є також біло-сірі бинти із двома синіми смужками й білі із двома червоними смужками. Загальна ширина намотування - не більше 30 см. Бинти не повинні стикатися з атлетичним костюмом або носками.

Під час виконання всіх вправ спортсмен повинен використовувати взуття з підошвою, що має форму стопи. Можна використовувати дитячу присипку, крейда, каніфоль, тальк або магнезію на тілі або екіпіруванні.

Як фізкультурний вид або засіб атлетичної й загальної фізичної підготовки, спорт (навіть спорт, а не гімнастика), по-моєму, більше підходяще заняття, чим важка атлетика й пауерліфтинг. Гирьовим спортом теж займаються чоловіки й жінки, дорослі й діти.

Усім, хто вважає себе здоровими, можна спробувати займатися будь-яким видом силової гімнастики. Тим, хто хоче стати здоровим (у змісті сильним), спробувати теж можна, але обережно. Дітям і жінкам такі заняття я не рекомендую. Навіть як фізкультуру. Але чим займатися тим слонам і слонихам, навіть маленьким, для яких дорога в художню гімнастику й т.п. закрита? Спробуйте. Адже бути сильним і здоровим, зовсім не значить бути дурним.